АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНИХ ПЕРСПЕКТИВ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Публічне управління в Україні сьогодні функціонує в умовах
багаторівневої та динамічної трансформації суспільних відносин, що
перебувають під тривалим системним впливом внутрішніх військових і
економічних ризиків та складних зовнішніх і геополітичних викликів. 
За таких обставин відбувається перегляд й переосмислення
консервативних підходів до оцінювання ефективності діяльності публічної влади.
В умовах воєнного стану, структурної перебудови економіки, нестійкості
інституційного середовища та масштабної діджиталізації управлінських
процесів поступово втрачають свою наукову цінність та змістовну
спроможність параметри оцінки діяльності державного апарату, які
ґрунтуються на формально-правових показниках. У поєднанні із виконанням
Україною зобовʼязань із гармонізації внутрішнього законодавства до вимог
держав-членів ЄС, наразі в Україні формується правовий і організаційний каркас
оновленої рамки публічного управління, орієнтований на інституційну й
функціональну спроможність публічно-правових владних інститутів. Насамперед
це стосується їх здатності й дієвості забезпечувати безперервне надання
адміністративних й соціальних послуг, оперативно адаптувати управлінські
механізми до динамічно змінюваних суспільних-політичних явищ. У постійному
фокусі органів публічної влади в сучасних обставинах мають бути процеси,
повʼязані з оптимізацією бюджетних видатків, максимально корисного
використання наявних економічних й трудових ресурсів із необмінним
збереженням довіри населення до держави та інститутів громадянського
суспільства.
У контексті трансформації здійснення публічних повноважень науковий і
практичний дискурс поступово зосереджується на дослідженні оновленого змісту
категорії «ефективність публічного управління», яка є багатогранним явищем із
інтегрованими інституційними, кадровими й процедурними компонентами. На
сучасному етапі оцінку публічно-управлінської ефективності недоречно зводити
до критеріїв економії ресурсів або оперативності ухвалення рішень. Дедалі
частіше провідні ролі в системі оцінювання ефективності публічного управління
посідають інші показники: стійкість управлінських систем загалом і до кризових
впливів зокрема, здатність цих систем до адаптації та інновацій, а також
структурна та компетентнісна узгодженість різних рівнів влади. В контексті
задекларованого вступу України до європейського співтовариства особливу увагу
слід приділити оцінці й аналізу структурних характеристик публічного управління,
насамперед його інституційній й кадровій спроможності, рівню та якості
нормативного регулювання, а також цифровізації управлінських процедур - як
окремих компонентів, так і їх сукупності.
Спрямованість дослідження полягає у всебічному визначенні й зʼясуванні
сутності ефективності публічного управління у складних і динамічних умовах
функціонування держави і суспільства, а також у виокремленні головних критеріїв
та параметрів оцінки результативності управлінських рішень. У контексті
вступу України до Європейського Союзу проведено стислий аналіз та узагальнення
належного зарубіжного досвіду європейських держав щодо оцінки ефективності
публічного управління задля напрацювання пропозицій щодо удосконалення
вітчизняних підходів до їх оцінки.
Теоретичний базис дослідження складають інституційний,
компетентнісний та процедурний підходи. Застосування цього методологічного
інструментарію дозволяє предметно й послідовно розглядати публічне управління
як цілісну й ороанізовану систему перманентної взаємодії субʼєктів, процесів та
норм.
Практична значимість одержаних результатів дослідження полягає у
можливості їх використання для удосконалення системи й інструментів
оцінювання публічно-правової діяльності державних і муніципальних органів, для
розробки стратегічних документів, які формують систему державного
прогнозування, а також для напрацювання законодавчих змін і формування
актуальних підходів для становлення інституту державної служби та
удосконалення кадрової політики.

Перелік посилань
1. Гавричков О. В. Інституціоналізація публічного управління
підприємництвом. Наукові перспективи (Naukovì perspektivi). 2025.
№ 10 (64). С. 88-97. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2025-10(64)-88-97
2. Гнатенко В. С. Державне управління економічною безпекою в системі
цифровізації національної безпеки: монографія. Київ: КВІЦ, 2021. 332 с.
3. Кабанцева А. В. Психологія турбулентного часу: монографія. Київ: КВІЦ.
2025. 472 с.
4. Клімов В. А. Види компетенції субʼєктів публічного управління, її
співвідношення з іншими категоріями публічного управління. Проблеми
сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та
адміністрування. 2025. № 16. https://doi.org/10.54929/2786-5746-2025-16-02-
07
5. Корнута Л. М. Зарубіжний досвід публічного управління: навчальнометодичний посібник (для здобувачів вищої освіти денної та заочної форми
навчання) / Л.М. Корнута, Н.С. Панова, Я.І. Маслова. Одеса, 2019. 74 с.
https://doi.org/10.32837/11300.14045
6. Маліновська О. Я., Стеблик Н. В. Інституалізація публічного управління:
реалії сьогодення. Реформування економіки в контексті міжнародного
співробітництва: механізми та стратегії: матеріали доповідей
Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 10-11 березня
2023 р.). Львів-Торунь: Liha-Pres, 2023. С. 43-46. https://doi.org/10.36059/978-
966-397-291-6-10
7. Панченко О. А. Інформаційна безпека в епоху турбулентності: державноуправлінський аспект: монографія. Київ: КВІЦ. 2020. 332 с.
8. Перхач О., Лукашевська У. Архетипні моделі публічного управління.
Публічне урядування. 2019. Т. 18. № 3. С. 362–373.
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-362-373
9. Салманов С. Розвиток кадрів публічного управління як основа кадрової
політики у сфері публічного управління. Наукові інновації та передові
технології. 2023. № 13(27). С. 146-158. https://doi.org/10.52058/2786-5274-
2023-13(27)-146-158
10. Хрідочкін А. В. Місце процедур публічного адміністрування в системі
публічного управління. Закарпатські правові читання: право як
інструмент стійкості та розвитку в умовах сучасних цивілізаційних
викликів. Частина 2. 2023. С. 172-174. https://doi.org/10.36059/978-966-397-
298-5-122