ВОДНА БЕЗПЕКА ТА ДИПЛОМАТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ВРЕГУЛЮВАННЯ РЕСУРСНИХ КОНФЛІКТІВ
DOI:
https://doi.org/10.31673/2786-7412.2026.025406Ключові слова:
водна безпека, водні ресурси, водна дипломатія, водні басейни, ресурсні конфлікти, міжнародне співробітництво, сталий розвитокАнотація
У статті здійснено комплексний аналіз водної безпеки та
визначено роль дипломатичних механізмів у врегулюванні ресурсних конфліктів у
сучасних умовах. Актуальність дослідження зумовлена зростанням значення
водних ресурсів як стратегічного чинника соціально-економічного розвитку,
екологічної стабільності та національної безпеки держав. У роботі обґрунтовано,
що водна безпека посідає важливе місце у структурі національної безпеки України,
оскільки стан водних ресурсів безпосередньо впливає на функціонування економіки,
стан довкілля та якість життя населення. Значну увагу приділено аналізу стратегічних засад державної політики у сфері водокористування, визначених у
Водній стратегії України на період до 2050 року, що спрямована на раціональне
використання, охорону та відновлення водних ресурсів на основі принципів сталого
та інтегрованого управління. Доведено, що ефективність реалізації державної
політики у сфері водної безпеки значною мірою залежить від поєднання
внутрішніх механізмів управління з міжнародними інструментами
співробітництва. У цьому контексті водна дипломатія розглядається як
важливий інструмент запобігання ресурсним конфліктам і формування
стабільних моделей взаємодії між державами у сфері використання
транскордонних водних ресурсів. Проаналізовано природно-географічні
особливості водного забезпечення України, зокрема залежність значної частини
водних ресурсів від транскордонного притоку та нерівномірність їх просторового
розподілу. Наголошено, що зазначені чинники, а також вплив кліматичних змін і
зростання антропогенного навантаження на водні системи посилюють ризики
виникнення ресурсних суперечностей. Окрему увагу приділено сучасним викликам
водної безпеки України, повʼязаним із воєнними діями, які спричиняють руйнування
водогосподарської інфраструктури, забруднення водних ресурсів і порушення
систем водопостачання. У роботі проаналізовано міжнародно-правові та
інституційні механізми врегулювання водних конфліктів, зокрема положення
міжнародних конвенцій, діяльність міжнародних організацій та реалізацію
регіональних ініціатив співробітництва. Розглянуто приклади успішного
функціонування дипломатичних механізмів у сфері транскордонного
водокористування, що демонструють можливість трансформації конфліктного
потенціалу водних ресурсів у платформу для розвитку міжнародної співпраці. У
результаті дослідження встановлено, що ефективне забезпечення водної безпеки
потребує інтеграції екологічних, економічних і політико-правових інструментів
управління. Водночас розвиток дипломатичних механізмів сприяє формуванню
інституційних умов для узгодження інтересів держав, запобігання конфліктам та
забезпечення стабільного управління транскордонними водними ресурсами у
регіональному й глобальному вимірах.
Перелік посилань
1. Keskinen M., Salminen E., Haapala J. Water diplomacy paths – an approach to
recognise water diplomacy actions in shared waters. Journal of Hydrology. 2021.
№ 602. Art. 126737. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jhydrol.2021.126737.
2. Rizwan S., Irfan M. Water Diplomacy: Addressing Transboundary Water
Conflicts in a Resource-Scarce World. 2024. URL:
https://www.researchgate.net/profile/Majeed-Irfan/publication/WaterDiplomacy-Addressing-Transboundary-Water-Conflicts-in-a-Resource-ScarceWorld.pdf (дата звернення: 16.04.2026).
3. Krzymowski A. Water diplomacy and its strategic significance for sustainable
development goals and global security architecture. Sustainability. 2021. Vol. 13,
№ 24. Art. 13898. DOI: https://doi.org/10.3390/su132413898.
4. Álvarez Arcá I. EU water diplomacy: A tool to strengthen the EU’s soft power on
environmental governance. Global Policy. 2024. Vol. 15. P. 7–14. DOI:
https://doi.org/10.1111/1758-5899.13443.
5. Snizhko S., Didovets I., Bronstert A. Ukraine’s water security under pressure:
Climate change and wartime. Water Security. 2024. Vol. 23. Art. 100182. DOI:
https://doi.org/10.1016/j.wasec.2024.100182.
6. Про схвалення Водної стратегії України на період до 2050 року :
розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 груд. 2022 р. № 1134-р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1134-2022-%D1%80#Text (дата
звернення: 16.04.2026).
7. Water management. Office of the Co-ordinator of OSCE Economic and
Environmental Activities. URL: https://oceea.osce.org/oceea/446359 (дата
звернення: 16.04.2026).
8. Turning water crises into opportunities for peacebuilding. URL:
https://waterpeacesecurity.org/ (дата звернення: 16.04.2026).
9. Global Tool: Methodology. URL:
https://waterpeacesecurity.org/info/methodology (дата звернення: 16.04.2026).
10. Про приєднання України до Конвенції про охорону та використання
транскордонних водотоків та міжнародних озер : Закон України від 01 лип.
1999 р. № 801-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/801-14#Text
(дата звернення: 16.04.2026).
11. Про ратифікацію Протоколу про воду та здоров’я до Конвенції про охорону
та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер 1992 року :
Закон України від 09 лип. 2003 р. № 1066-IV. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1066-15#Text (дата звернення:
16.04.2026).
12. Implementation Committee. United Nations Economic Commission for Europe
(UNECE). URL: https://unece.org/on-bodies/implementation-committee (дата
звернення: 16.04.2026).
13. Directive 2000/60/EC of the European Parliament and of the Council of
23 October 2000 establishing a framework for Community action in the field of
water policy. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2000/60/oj (дата звернення:
16.04.2026).
14. The EU’s Water Diplomacy – Rebalancing Securitization Trends to Deliver on
SDG 6. URL: https://cris.unu.edu/eu%E2%80%99s-water-diplomacyrebalancing-securitization-trends-deliver-sdg-6 (дата звернення: 16.04.2026).