ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ: КАДРОВА ПОЛІТИКА ТА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Анотація

У статті досліджено кадровий вимір інституційних трансформацій
державного управління системою освіти в Україні в умовах децентралізації.
Автором сформульовано мету статті, яка полягає в обґрунтуванні кадрової
політики як ключового чинника інституційних трансформацій державного
управління системою освіти в умовах децентралізації, визначенні основних
кадрових викликів, професійних компетентностей освітніх управлінців і напрямів
посилення кадрового потенціалу територіальних громад.
Визначено, що перерозподіл повноважень між центральними органами
виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого
самоврядування та закладами освіти змінив не лише організаційну архітектуру
освітнього врядування, а й вимоги до кадрової політики, професійних
компетентностей управлінців і кадрового потенціалу територіальних громад.
Доведено, що ефективність децентралізації в освіті залежить від здатності
місцевого рівня формувати професійні команди, здійснювати стратегічне
планування, управляти мережею закладів, забезпечувати прозоре бюджетування,
комунікувати з громадськістю, використовувати цифрові інструменти та
підтримувати стійкість освітньої системи в умовах воєнного стану. Окреслено
ключові кадрові виклики: дефіцит фахівців у малих громадах, нерівномірність
управлінської спроможності, перевантаження звітністю, недостатній рівень аналітичних і проєктних компетентностей, слабку інституціоналізацію
наставництва та професійного розвитку. Запропоновано авторське бачення
моделі кадрової політики в публічному управлінні освітою, що передбачає
компетентнісний профіль освітнього управлінця, планування кадрового резерву,
безперервний професійний розвиток, міжмуніципальне співробітництво, цифрову
підтримку управлінських процесів і поєднання автономії закладів освіти з
публічною підзвітністю. Зроблено висновок, що подальший інституційний
розвиток системи управління освітою має ґрунтуватися на професіоналізації
кадрів, посиленні кадрового потенціалу громад та формуванні стійкої культури
відповідального публічного управління.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Юрчук Л. М. Тенденції децентралізації управління освітою в Україні. Вісник
Національної академії державного управління. 2009. № 4. С. 276–284.
2. Застрожнікова І. В. Трансформація національної освітньої системи в умовах
децентралізації. Державне управління та місцеве самоврядування. 2019.
№ 4 (43). С. 59–65.
3. Хоменко В. В. Проблеми та виклики централізованого і децентралізованого
управління освітою в територіальних громадах. Академічні візії. 2023. Вип. 22.
4. OECD. Maintaining the Momentum of Decentralisation in Ukraine. Paris : OECD
Publishing, 2018.
5. World Bank. Review of the Education Sector in Ukraine: Moving toward
Effectiveness, Equity and Efficiency (RESUME3). Washington, DC : World Bank,
2018.
6. Jimenez E., Paqueo D. Decentralization in Education: An Economic Perspective.
Washington, DC : World Bank, 1996.
7. Децентралізація управління освітою в Україні: результати Всеукраїнського
соціологічного дослідження (ІІ етап) / Швейцарсько-український проєкт
DECIDE. 2025.
8. Децентралізація управління освітою в Україні: про що свідчать результати
всеукраїнського дослідження / Швейцарсько-український проєкт DECIDE.
2026.