СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖВІДОМЧОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЙНОЇ РЕФОРМИ

Анотація

У статті досліджуються сучасні тенденції законодавчого
забезпечення міжвідомчої взаємодії в умовах проведення децентралізаційної
реформи в Україні. Визначено, що децентралізація як системна трансформація
публічного управління зумовлює необхідність перегляду чинних механізмів
координації між органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування. Проаналізовано нормативно-правову базу, що регулює відносини
міжвідомчої взаємодії на різних рівнях публічного управління. Встановлено, що
реформування системи публічного управління вимагає формування якісно нових
правових інструментів, здатних забезпечити ефективну координацію між
субʼєктами публічної адміністрації в умовах розмежування повноважень і
ресурсів. Автором виявлено основні прогалини чинного законодавства у сфері
міжвідомчої взаємодії та запропоновано напрями їх усунення. Особливу увагу
приділено аналізу практики застосування угод про співробітництво між
територіальними громадами, механізмів делегування повноважень та інститутів
спільного управління. Доведено, що ефективне законодавче забезпечення
міжвідомчої взаємодії є необхідною умовою успішної реалізації децентралізаційної
реформи та підвищення якості надання публічних послуг населенню.
Запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення законодавства у цій сфері з
урахуванням досвіду країн ЄС та кращих вітчизняних практик.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління:
конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії. Київ :
Парламентське видавництво, 2007. 576 с.
2. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права:
ґрунтовна концептуальна основа. Право України. 2003. № 5. С. 117–122.
3. Олуйко В. М. Публічна влада і громадянське суспільство в контексті
децентралізації. Публічне управління: теорія та практика. 2015. Вип. 2. С. 5–
12.
4. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в
Україні. Київ : Юрінком Інтер, 2003. 512 с.
5. Дробот І. В. Міжмуніципальне співробітництво в Україні: правові засади та
практика реалізації. Державне управління: теорія та практика. 2016. № 1. С.
54–63.
6. Agranoff R., McGuire M. Collaborative Public Management: New Strategies for
Local Governments. Washington : Georgetown University Press, 2003. 230 p.
7. Hoffmann G., Perez J. Intergovernmental Coordination in Federal and Decentralized
Systems. Paris : OECD Publishing, 2018. 198 p.
8. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28.06.1996. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
9. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-
ВР. Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24. Ст. 170.
10. Про співробітництво територіальних громад : Закон України від 17.06.2014 №
1508-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 34. Ст. 1167.
11. Шаров Ю. П. Стратегічне планування в муніципальному менеджменті. Київ :
Видавничий дім «Академія», 2001. 302 с.
12. Сєрова І. І. Правові механізми міжвідомчої взаємодії в системі надання
адміністративних послуг. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. 2019. Вип. 56. Т. 2. С. 115–119.
13. Карпенко О. В. Електронне урядування як інструмент підвищення ефективності
публічного управління. Університетські наукові записки. 2018. № 3. С. 205–
214.
14. Хомра О. У. Реформування місцевого самоврядування в умовах воєнного стану:
правові виклики. Публічне право. 2023. № 1. С. 42–51.
15. Дробуш І. В. Функції місцевого самоврядування в умовах децентралізації
публічної влади в Україні. Юридичний вісник. 2019. № 3. С. 28–36.