ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ
DOI: 10.31673/2415-8089.2025.030615
Анотація
Стаття присвячена інноваційним підходам управління людськими ресурсами,
актуальність яких зумовлена масштабною цифровізацією бізнес-процесів та зростанням ролі
людського капіталу як ключового чинника розвитку підприємств. Особливу увагу приділено
застосуванню HR-аналітики, штучного інтелекту, гейміфікації, цифрових платформ для
навчання та віддаленого управління персоналом.
Сучасний етап розвитку економіки характеризується інтенсивною цифровізацією, яка
змінює підходи до організації бізнес-процесів і управління персоналом. Актуальність
дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових методів управління людськими ресурсами,
що забезпечують конкурентоспроможність підприємств у цифровій економіці.
Метою дослідження є проаналізувати сутність та напрями впровадження інноваційних
підходів до управління людськими ресурсами, визначити їхні переваги й обмеження.
Основні результати: виокремлено ключові інноваційні практики HRM, серед яких HRаналітика та Big Data, автоматизація та штучний інтелект, цифрові платформи для
навчання, гейміфікація, віддалене управління, управління досвідом працівників та розвиток
цифрової комунікації. Обґрунтовано їх вплив на ефективність управління, мотивацію
персоналу, підвищення продуктивності праці та формування сучасного іміджу роботодавця.
Інноваційні підходи до HRM є важливим чинником успішної трансформації підприємств у
цифровій економіці. Вони дозволяють підвищити адаптивність організацій до ринкових змін,
забезпечити розвиток людського капіталу та досягти стійкого економічного зростання.
Разом із тим, упровадження інноваційних практик супроводжується потребою у значних
інвестиціях, подоланні опору змінам та вирішенні питань кібербезпеки.
Ключові слова: інноваційні підходи, людські ресурси, управління, персонал, практики HRM,
HR-аналітика.
Список використаних джерел
1. Schuler, R.S. (1987). Linking competitive strategies with human resource management
practices. Academy of Management Executive, Vol. 1, No. 3, pp. 207–219.
2. Leonard, J.A. (2007). An empirical model of the sources of innovation in the U.S.
manufacturing sector. Business Economics, Vol. 42, No. 4, pp. 33–45.
3. Kasich, A.O. (2012). Methodological approaches to evaluating enterprise performance.
BusinessInform, No. 12, pp. 55–59. (in Ukrainian)
4. Minbaeva, D.B. (2005). HRM practices and MNC knowledge transfer. Personnel Review,
Vol. 34, No. 1, pp. 125–144.
5. Kasich, A.O. (2014). Implementation of the strategic management concept in the practice of
domestic enterprises. BusinessInform, No. 11, pp. 290–294.
6. Gavkalova, N.L. (2022). Classification of human resource management concepts. BusinessInform, No. 9, pp. 168–171. (in Ukrainian)
7. Eliseieva, O.K. (2017). Incentives in the human resource management system of enterprises.
Business-Inform, No. 4, pp. 388–392. (in Ukrainian)
8. Nazarova, G.V. (2011). Comparative analysis of personnel hiring policies: best global and
Ukrainian practices. Business-Inform, No. 9, pp. 168–171. (in Ukrainian)
9. Kasich, A.O. (2016). Enterprise competitive advantage management. Economic Analysis, No.
2, Vol. 25, pp. 79–85. (in Ukrainian)
10. Nasad, N.V., & Yurchenko, A.V. (2023). Enterprise human resource management strategy
under martial law conditions. Economics. Management. Business, No. 1–2 (41), p. 56. (in Ukrainian)
